Меліса лимонна

Меліса лимонна  досить цікава рослина, яка поєднує в собі красу, казковий аромат та цілющі властивості. ЇЇ вживають у вигляді  чаю, з неї роблять різні настоянки і відвари, її використовують у примочках та компресах. Меліса  дуже багата своїм хімічним складом, через це її користь у сучасній та народній медицині беззаперечна.

Корисні властивості меліси лимонної:

1. Зміцнює імунітет та покращує загальну опірність організму до простудних захворювань, вірусних інфекцій

2. Ефективна при депресії , стресі, нервових розладах, тривожних станах

3. Нормалізує апетит, допомагає при схудненні, сприяє роботі травної системи

4. Діє як протизапальний, спазмолітичний  та жарознижуючий засіб

5. Ефективна при кашлі та бронхітах, добре виводить мокротиння

6. Допомагає при шкірних захворюваннях, використовується у косметології

Меліса лікарська ( Melissa officinalis  ) — багаторічна рослина з лимонним запахом родини губоцвітих (Lamiaceae) із зазубреними серцеподібними листками. Століттями використовували мелісу завдяки її корисним властивостям і високо цінували її емоційний і духовний вплив. Традиційно мелісу використовували як ніжний нервовий засіб і в ваннах для підтримки здоров’я шкіри. Його часто використовують, щоб сприяти відчуттю спокою, і його можна заварювати в чаї з мелісою, додавати до інших трав’яних чайних сумішей і включати в рецепти догляду за тілом.

Використовувана з давніх-давен для заспокоєння серця і тіла, меліса своїм ніжним лимонним ароматом піднімає настрій. Її використовували для підсолоджування варення, желе, як добавку до салатів, а також як приправу до різноманітних страв із риби та птиці та наливок. Крім того, меліса використовується для виготовлення парфумів, косметики та виробництва поліролю для меблів. Мелісу часто можна знайти як чай у поєднанні з іншими заспокійливими травами, такими як валеріана, як ефірну олію, а також у мазях для місцевого застосування.

Родом із Середземномор’я та різних регіонів Північної Африки, Азії та Європи, меліса лимонна, ароматна, багаторічна рослина з зубчастим листям у формі серця та завитками маленьких блакитних, жовтих або білих квітів, характерних для багатьох представників родина губоцвітих (Lamiaceae). Його широко культивують і натуралізують у всьому світі в помірних зонах.

Застосування меліси сягає тисячоліть ще за часів стародавніх римлян і греків. Одне з перших зареєстрованих застосувань було як винний лінімент. Діоскорид (грецький лікар, фармаколог і ботанік, який працював у І столітті в Римі, автор трав’яної книги De Materia Medica) згадує про її використання таким чином, і вона також використовувалася таким же чином в аюрведичній медицині. Свята Хільдегарда з Бінгена, знахарка трав і черниця, яка народилася в 1098 році нашої ери в сучасній Німеччині, сказала: «Меліса містить у собі переваги дюжини інших рослин». Згідно з Ніколасом Калпеппером (ботаніком, завзятим астрологом, лікарем, травником і автором Complete Herbal, написаного в 1653 році), із зазначеної сушеної меліси можна зробити чудовий «електуарій» з медом.

Для підняття настрою традиційно використовували мелісу. Як згадував Калпеппер, деякі з його властивостей мали духовний характер. Ця трава використовувалася в заклинаннях для лікування розбитих сердець, а також для залучення романтичної любові.

У стародавньому тексті Близького Сходу, який розповідає про азербайджанську народну медицину під назвою Тіббнаме, вважалося, що ванна з чаєм з меліси підтримує здоров’я серця та покращує здоров’я шкіри. Було поширеною практикою застосовувати мелісу зовнішньо або приймати всередину для її розслаблюючої дії. Меліса лікарська та її двоюрідний брат, M. parviflora, використовувалися в Аюрведі для заспокоєння шлунка та збалансування настрою, а також використовувалися в традиційній китайській медицині (ТКМ), в якій вона вважається енергетично охолоджувальною та висушувальною речовиною протягом тисячоліть. За словами травника Метью Вуда, «меліса загалом заспокоює більшість людей». Кармелітська вода, або «eau des Carmes», як її називають у Франції, була дистильованим алкогольним травним тоніком, що містив мелісу, цедру лимона, мускатний горіх і корінь дягелю. Він використовувався протягом століть у Європі для підтримки здорового травлення і все ще доступний сьогодні.

Меліса, загальна назва, є грецьким словом, що означає «медоносна бджола», названа так через любов бджіл до цієї чудово запашної трави. У стародавній міфології групу німф під назвою «мелісса» вважали тими, хто відкрив мед. Їхнім символом була бджола, і вважалося, що іноді вони перетворювалися на бджіл, і в один із таких моментів рій цих бджіл-німф, як вважалося, спрямував мандрівників до стародавньої землі Ефес (нині Туреччина).

Ми рекомендуємо вам проконсультуватися з кваліфікованим медичним працівником перед використанням рослинних продуктів, особливо якщо ви вагітні, годуєте грудьми або приймаєте будь-які ліки.

Ця інформація не призначена для діагностики, лікування чи профілактики будь-яких захворювань. Тільки для освітніх цілей.

Проте, важливо пам'ятати, що чай з меліси лимонної не повинен бути єдиною формою лікування та не замінює лікарські препарати. Рекомендується звернутися до лікаря перед початком вживання чаю з меліси лимонної або будь-яких інших засобів самолікування.